В одному з останніх випусків газети «Слава хлібороба» було опубліковано статтю «А дустом не пробували?», де містилася ціла низка неправдивих висловлювань, що ображають честь і гідність працівників ТОВ «Господарська друкарня». Не хотілося виносити на розгляд широкого загалу ті проблеми, котрі, на жаль, існують у відносинах друкарні та редакції газети «Слава хлібороба», однак після виходу у світ цієї статті терпіти й надалі подібні наклепи вже несила. Отже, в чому ж звинувачує нас автор статті? Наприклад, після якихось не зовсім зрозумілих натяків щодо того, що останнім часом газета стала «комусь не до вподоби», журналіст ставить запитання: «Чи може справа і не в змісті газети, а в приміщеннях, які займає редакція? Ну дуже муляє наша присутність майбутніх власників цього непоганого будиночка». Нам невідомо, на яких «майбутніх власників» натякає Віталій Саражин, але доводимо до відома кожного, що власником приміщення, де розташовані друкарня і редакція, є Одеська обласна рада. Відповідно до Договору оренди цілісного майнового комплексу, підписаного між облрадою та ТОВ «Господарська друкарня» першого жовтня 2007 року, дане приміщення орендується трудовим колективом «Господарської друкарні». Цей договір є чинним до 25 вересня 2010 року, і до тих пір ніхто, крім нашого трудового колективу, не може якимось чином претендувати на приміщення. Тож на що натякає автор статті, абсолютно незрозуміло. Цікавим є інше: вже протягом тривалого часу редактор газети «Слава хлібороба» С.П. Курилюк де факто відмовляється надати пакет необхідних документів для підписання договору з ТОВ «Господарська друкарня» щодо передачі приміщень, котрі займає редакція, у суборенду. Ні, редактор, звичайно, не відмовляється офіційно, однак на жоден наш лист не було надано належної відповіді. Наприклад, серед необхідних для підписання договору суборенди документів необхідно надати Статут організації. Всім, хто хоч коли-небудь стикався з діловодством, відомо, як повинен виглядати цей документ: його сторінки мають бути належним чином прошнуровані та скріплені відповідними печатками. Натомість від редакції ми отримали ксерокопію не лише непрошитих, але й нескріплених аркушів без печаток та підписів офіційних осіб. Про що далі можна говорити? Безумовно, така ситуація якнайкраще влаштовує редакцію: перебуваючи в нашому приміщені, вони не сплачують нам ані копійки за оренду. Фактично, знаходитися у приміщенні, орендарем якого є трудовий колектив ТОВ «Господарська друкарня», редакція газети «Слава хлібороба» не має права, тож хто і на чию будівлю претендує? Ще одним серйозним звинуваченням на нашу адресу є нібито відмова колективу типографії брати до друку газету «Слава хлібороба». За словами журналіста, «працівники ТОВ «Господарська друкарня» просто не вийшли на роботу і, звичайно, не взяли газету до друку. Марно висли журналісти на замкнених гратах друкарні, марно редакторка намагалась додзвонитись до відповідальних осіб…». Знову ж таки, мусимо повідомити громадськості і в тому числі редакції «Слави хлібороба», що станом на перше січня 2008 року жодного договору щодо друку газети між редакцією та ТОВ «Господарська друкарня» підписано не було з вини редакції. 30 листопада, як і завжди, ми звернулися з офіційним листом до редактора газети «Слава хлібороба» С.П. Курилюк щодо підписання договору та надали його примірник. На наші неодноразові звернення редакція не надала жодної відповіді, договір лишився непідписаним, хоча жодних претензій до його змісту ми також не отримали. Так на якій підставі ми мали брати до друку газету? До того ж, цей договір мав бути підписаним хоч за декілька днів до Нового року, аби ми встигли закупити необхідний для друку матеріал. Чи друкарня мала закуповувати фарбу, папір тощо без підписання договору про друк? Що ж до звинувачень нас у невиході на роботу, то колектив друкарні, як і більшість установ в Україні, згідно з Постановою Кабінету міністрів, переніс робочі дні з 29 грудня, 3 та 4 січня на відповідні суботи. До речі, у ці дні ми організували чергування, про що повідомили офіційним листом редактора газети, тож співробітники редакції могли безперешкодно потрапити до кабінетів. Чому журналісти «висли на гратах друкарні» і яке відношення ми маємо до їх роботи, залишається для нас загадкою. Можливо, вирішили у такий спосіб займатися фізкультурою… Та, попри всю іронію, викликану цими звинуваченнями, ми абсолютно не винні у тому, що редакція фактично відмовилася від співпраці з нами, а потім нас же у цьому і звинуватила. А ось іще один закид від пана Саражина: «А в грудні, - і сміх, і гріх, - вижбурили майно прибиральниці редакції з підсобки і замкнули її щойно врізаним замком… Дещо з редакційного майна, правда, залишилося під чужим замком, мабуть, в якості трофея». Відразу хочемо повідомити, що майно прибиральниці було відразу ж їй повернуто, а от щодо іншого так званого «майна редакції»… Ні, старенький холодильник і мікрохвильову піч ми повернемо – чужого добра нам не треба. А от те «добро», котре ми застали у цьому приміщенні, по-справжньому вразило. Не десятки – сотні порожніх пластикових пляшок. Кучугури сміття, пляшки з-під алкогольних напоїв, купи недопалків… У цій кімнаті працівники редакції «проводили свій вільний час». Між іншим, 29 листопада ми звернулися з офіційним листом до начальника Комінтернівського відділу ГУ МНС України в Одеській області О.В. Радьо та довели до його відома, що працівники редакції палять у необладнаному для цього приміщенні, чим можуть спричинити пожежу та завдати збитків трудовому колективові ТОВ «Господарська друкарня», котрий несе відповідальність за приміщення. На цей лист було відповідне реагування відділу ГУ МНС, чий співробітник провів роз’яснювальну роботу з колективом редакції. Та допомогло це ненадовго – через декілька днів все повторилося знову. Це і стало підставою для врізання у двері підсобки нового замку з метою недопущення пожежі у приміщенні друкарні. Тепер наш технічний працівник має витратити не одну годину, аби навести лад у загидженому працівниками редакції приміщенні. Але прибрати у підсобці не вдалося: 31 січня ми не змогли потрапити ані до цього, ані до сусіднього приміщення. Як виявилося, отвори замків було залито клеєм… Звичайно, ми відразу ж звернулися до правоохоронних органів, котрі ще дадуть свою оцінку ситуації, однак нашому подиву й обуренню немає меж. Щось подібне можуть собі дозволити хіба що вихованці дитячого садочка, і аж ніяк не дорослі виховані люди. Віталій Саражин також скаржиться: «То двері приміщення, ключ від якого знаходиться у друкарні, зранку не відкриють вчасно, то опалення включать так, що в холодні дні доводиться працювати в рукавичках та шапках». Ну, по-перше, двері приміщення зажди відчиняються рівно о 8-ій годині ранку, як і належить. По-друге, система опалення у приміщенні друкарні влаштована так, що не опалювати або опалювати у меншій мірі певну частину будівлі абсолютно неможливо. Тож, якби ми навіть бажали «заморозити» працівників редакції (а такого бажання у нас ніколи не виникало), то неминуче потерпали б від холоду самі. Це нам, зрозуміло, ні до чого. До речі, техніка друкарні, зокрема ризографи, може працювати при температурі не нижче за 180С. Чи редакція гадає, що ми самі собі вороги? Наведемо деякі цифри: у січні 2008 року обсяг спожитого приміщенням ТОВ «Господарська друкарня» газу склав 3536 м3, у січні 2007 року – 2376 м3, у січні 2006-го – 3854 м3. Все залежить від температури надворі, як всі розуміють, але обсяги спожитого «блакитного палива» є стабільними. До речі, за спожитий у січні поточного року газ ми сплатили понад 4500 грн. Що ж із цієї суми сплатить редакція? Свій допис Віталій Саражин завершує по-філософськи: «А щодо дусту, то ми розуміємо, що це ефективний метод впливу на непокірних…». Якщо вже бути точним, пане журналісте, то, як відомо, за допомогою дусту люди борються з паразитами, і аж ніяк не з «непокірними»… Соромно, шановні. Більшість із нас, працівників друкарні, віддали цій роботі все своє життя – хто 30, а хто й 40 років. І ще ніколи не отримували за свою нелегку роботу удару в спину від колег-газетярів. Не треба робити нас заручникам якихось політичних чи будь-яких інших незрозумілих нам конфліктів. Ми просто виконуємо свою роботу відповідно до чинного законодавства і не дозволимо паплюжити наше ім’я. Брехню терпіти не будемо!
Працівники ТОВ «Господарська друкарня»: в. о. директора ТОВ «Господарська друкарня» Година Т.П., Шмалій Г.Й., Бондаренко Г.В., Меренкова Г.В.
