Напередодні святкування 85-ої річниці створення Комінтернівського району, вкотре звертаєшся до архівних документів і знаходиш нові та цікаві відомості про час, район та людей – жителів наших населених пунктів. Березень 1923 року став періодом створення Антоно-Кодинцівського району в складі з ще 16 районами тодішньої Одещини. Район був сформований з 3-ох волостей – Антоно-Кодинцівської, Сичавської та Курисово-Покровської з центром у селі Антоно-Кодинцеве. Станом на 1 червня 1923 року Антоно-Кодинцівський (іноді зустрічається назва Комінтернський) район розташований на території 839,6 кв. верст (87458 десятин), або на 962,0 кв. км. Має в складі 11 сільських рад та 76 населених пунктів, в основному хуторів, поселень та деревень. Тільки 9 населених пунктів із загального числа мають статус села. В районі проживає 20 210 чоловік, густота заселення складає 24,1 чол. на 1 кв. версту, або 21 чол. на 1 кв. км. Національний склад населення різноманітний – українці, росіяни, німці, греки, болгари та ін. Розмовляють люди переважно українською, менше російською та німецькою мовами. В районі налічується 4823 господарства, як колективних так і, в більшій мірі, власних, одноосібних. Перейменування Антоно-Кодинцівського (Комінтернського) району в Комінтернівський відбулося орієнтовно в 1924 році (збірник узаконень та розпоряджень з Постановами ВУЦВК України за 1924 рік в Державному архіві не зберігся). Комінтернівський район був створений у час нової економічної політики, коли населення залучалося до різних товариств сільськогосподарської допомоги, кооперації, допомоги голодуючим тощо. У протоколі засідання волвиконкому за грудень 1923 року, де слухалось питання про підсумки роботи за рік відмічено, що продподаток район виконав усього на 75 відсотків, посівна кампанія проводилась погано, оскільки кліматичні умови були не сталими (заморозки та засуха). Отримано 4200 пудів посівного матеріалу, засіяно всього 920 десятин землі, ще понад тисячу пудів зерна не отримали колгоспники у зв’язку з поганим постачанням. Допомога голодуючим (1 категорії), яких у районі налічувалося 10932 осіб (більше половини населення району), проводилась також незадовільно. На той час у районі функціонувало 2 їдальні, які повинні були забезпечувати голодуючих харчами. Але, відповідно до річного звіту, і тут було не все гаразд: «... Помголодающим имеется 2 столовые без продовольствия. По проведению недели помголода получили поздно инструкции, вследствие чего задержались с проведением недели…» ( ДАОО, р-880, опис №1, од. зб.17, арк. 30). Питання соціального характеру у перші роки новоствореного району, відповідно до архівних документів, розглядались достатньо часто. Так, у 1923-1924 навчальному році в районі функціонувало 23 школи, де працювали 36 педагогів та техпрацівників, 1 дитячий садок, розрахований на 40 дітей. Також в с. Курисово-Покровське (Петровське) діяла сільгоспшкола, а у селах Ранжево, Курисово-Покровське – 2 інтернати, розраховані на 30 дітей. Підручниками учні забезпечувалися шляхом збирання коштів охочих (добровільних внесків) і, безумовно, замовлення не виконувалося, діти навчались практично без підручників. Заробітна плата педагогам та техпрацівникам виплачувалася вчасно, паливом школи забезпечувались на 3 місяці в навчальному році. Ремонтувалися школи за договорами та замовленнями. В районі функціонував комітет по сприянню дітям, який надавав кошти з районного бюджету на ті чи інші потреби. В інформації волвиконкому відмічено, що на харчування дітей в Петровському інтернаті виділено 50 тис. карбованців. В анкеті працівника окружкому, датованій 15 вересня 1923 року, щодо недоліків у роботі по організації навчання, відмічено: «... Что мешает в работе – отсутствие преподавателей, учебников, перевозочных средств…» (ДАОО, р - 134, опис № 1, од. зб. 871, арк. 44-45). Лікарняне обслуговування населення району відбувалось у міжрайлікарні (25 ліжок), що розташовувалася у селі Курисово-Покровське, райлікарні на 10 ліжок у селі Сичавка та райамбулаторії в селі Антоно-Кодинцеве. Головним питанням того часу було викорінення неписьменності. За статистичними даними, в населених пунктах району проживало 694 дорослих, котрі бажали навчатися, з них 109 – молодь 1903-1905 років народження, 495 колгоспників, 90 осіб інших родів занять. Заплановано на 1924-1925 навчальний рік відкрити 35 ліквідпунктів та 3 школи для малописемного населення. Політпросвіта населення району відбувалася у 6 хатах-читальнях та в 4 сільбудах у селах Сичавка, Петровське, Тишківка та Визирка. У перший рік новоствореного району виконавча влада представлена волвиконкомом у складі 7 чоловік – 3 відповідальних працівники та 4 технічних. Головою волвиконкому призначено тридцятишестирічного Мороза Дмитра Миколайовича, мешканця Антоно-Кодинцева. Влада намагалася надавати допомогу населенню грішми, насінням, машинами, поліпшенням культурно-освітньої роботи тощо. Район жив і діяв. Люди сподівалися на краще.
Начальник районного державного архіву Тетяна Моряк.
